Кіса була чудова,стильна і прекрасна. (Так вважав Кузя). А Кузя був не такий вже чудовий. Якщо спершу на нього подивитися, то дуже інтелігентний котик. Гарно зачесаний, бантик на шиї. Але характер ще той, до еліти далеко. Він був непосидючий. Його господар -чудовий дідусь Тимофій.
Ну, а Кіса була охайна. Завжди ходила гордою ходою. На шиї у неї виблискувало червоне намисто. Шерсть завжди зачесана і маленьким бантиком підібрана. Кузі до неї далеко. Але вона для нього була богиня. Перед нею він показувався на всі сто відсотків. Та він не любив її господиню – Марту Ігорівну. Вона була зла і ніколи не пускала його для Кіси. Кузя про неї міг тільки мріяти.
Та одного разу Кіса вийшла на прогулянку. Кузю якраз вимив дідусь і він уже хотів стрибати у попіл, як Кіса його покликала. Він підійшов ,і вона сказала:
— Кузю, ходи погуляємо! Я гарна? (Кіса зашарілася). У Кузі вирвалося: –
— Для мене ти найкраща, ти – богиня. Я тебе люблю.